Запрошення, які мені надсилають

Отримав дуже цікаве запрошення на дуже цікаву мені подію. Щоб далі мої жовчні коментарі були зрозуміліші, для тих, хто можливо не в курсі: я пишу про техніку (тести-супертести), технології і іноді, винен, граюся в аналітику.

Так от:

Уважаемые коллеги!

Клуб деловых женщин «МОДУС ВИВЕНДИ» и компания мобильной связи МТС приглашают Вас на первый в Украине благотворительный аукцион самых редких и эксклюзивных – «золотых» телефонных номеров.

12 "золотых" номеров, которые будут предложены в качестве лотов, заказаны и изготовлены ограниченной партией специально для аукциона. Це, вибачте як? Чи я може не розумію значення вислову "золотий номер"? Я б туди пішов уже заради того, щоб побачити "спеціально виготовлений золотий номер"

Участники аукциона - самые известные люди Украины: политики, бизнесмены, звезды шоубизнеса и другие публичные люди.

Все вырученные средства будут направлены на благотворительные цели.

Вечер пройдет в праздничной атмосфере Восточного Нового года! Так, це вже цікаво

В программе: удивительное шоу-драконов, выступление японского театра танца, танцы корейских девушек с веерами и барабанами, превосходные блюда и напитки. Будуть годувати! Тричі "ура". А то я б не пішов... Та ще й можа буде подивитися на живих драконів і японський театр танцю корейских дівачат з бубнами барабанами

Ждем Вас 26 февраля в 19:30 в ТРЦ «Арена Сити» по ул. Бассейная ,2А (4 этаж). Ось і приіхали. Будемо скоро там жити, адміністраціі Арена Сіті давно потрібно відкрити готель для журналістів, щоб вони туди сюди не іздили. Добре що я без машини. Оля, привіт, бачиш, я тебе не обманюю.

І от скажіть, с професійної точки зору що я там забув? Написати про це в своє видання я не зможу, позаштатним автором "Бульвара" не являюся. Але треба піти, хоча б для того, щоб потім ще раз написати про це тут... Цікаво, мені будуть дзвонити і питати коли я про це напишу?

Як я люблю, коли мені кажуть правду

Нещодавно потрібна була деяка інфа, задав два питання PR-службі одного з найбільших українських операторів. В обох випадках мені інформацію не надали (я дуже багато хотів, визнаю), але які різні були відповіді:

1. В ответ на Ваш вопрос можем сообщить, что большая часть пользователей услуги [...]– это бизнес-абоненты, причем большую часть времени они пользуются данной услугой внутри своей корпоративной группы. В целом популярность услуги [...] и объем ее использования соответствуют среднему стандарту пользования такого типа дополнительными услугами

2. К сожалению, такого рода статистика не является отчетной для опубликования, поэтому я ее не смогу предоставить.

Один і той самий месседж але які різні відповіді. Першу я б назвав бла-бла-бла-відповідь, як то кажуть ніачом, але нібито відповіли. Друга вже більш конкретна: не суйте носа куди не слід. Мені, насправді, більш довподоби другий варіант - лаконічно і конкретно. А вам? І шо відповіли на подібні запитання ви?

P.S. Цікаво, що відповідала то одна й та сама людина...

Подарунки журналістам - так чи ні?

Ви любите подарунки? Я от дуже люблю. І на Новий рік, і на день народження, і 23-го лютого, і на День Журналіста і т.д. Але подарунки я люблю отримувати від близьких, друзів, тобто тих людей яким я справді небайдужий, і яким, щонайважливіше, я дарую щось час від часу сам. А як щодо подарунків від компаній з якими ми працюємо? Що це – щире поздоровлення зі святом, спосіб «опріходовать» бюджет, чи прихований хабар? Ці думки постійно мене непокоять, що далі – то більше, бо потік «несунів» стає рясніший, і сьогодні, в День усіх закоханих, сидячи в офісі і дивлячись на черговий пакунок від якоїсь PR-агенції я міркую над цією етичною проблемою і не можу знайти для себе відповіді. А що скажете ви, шановні читачі?

Інноваційний Інтертелеком

Вчора мав нагоду відвідати чергову прес-конференцію, яка залишила чергові цікаві спостереження. Подія, яка стала приводом для цього івенту широкому загалу майже нецікава – маловідомий оператор мобільного зв’язку Інтертелеком за підсумками року звітував про свої досягнення. (Маловідомий, як і усі оператори стандарту CDMA, але «широко відомий у вузьких колах»). Знаючи наперед, що такий формат проведення прес-заходів трошки нуднуватий організатори вирішили розбавити його цікавим нововведенням – під час виступу голови компанії розсилати усім бажаючим прес-матеріали на мобільні телефони за допомогою Bluetooth. І все було б добре, якби культура користування мобільним зв’язком у нас була трохи вищою. Звичайно, більшість з присутніх не вимкнула звукові сигнали (незважаючи на прохання організаторів), і виступаючий під кінець своєї промови ледве не зривався на крик. І тут постає питання: «А навіщо взагалі це було робити?». Кому потрібні ті gif-логотипи та фотографії 176×220 точок (256 кольорів)? Лише рознервували власного керівника. Та й мені, чесно кажучи, п'яте чи шосте повідомлення було вже не дуже цікаво приймати. Хотіли зробити якусь інновацію – вийшло бозна що.

Звичайно, окремої уваги заслуговує прес-кіт. Я не розумію, це такий дуже смішний жарт, дарувати ІТ-журналістам паперові органайзери? Гарні, товсті й вагою з мій лептоп? То й не треба ображатися, коли дехто витягши з пакету CD з прес-матеріалами все інше потай залишає в залі. Як підсумок – нудно й нецікаво. Такі івенти нам непотрібні. Я б задовольнився прес-релізом поштою.

Перший пост

Всім привіт! Ви бачите перед собою мій новий блог, який я маю намір присвятити ураїнському PR. Чому так? Бо майже щодня з ним стикаючись, я зі свого боку бачу якісь недоліки, які хотілося б виправити. Та і взагалі ця галузь мені цікава, сподіваюся що через спілкування з читачами цього блогу мені вдасться дізнатися про неї більше. До того ж, так складається що писав я досі лише російською, спілкувався також і почав відчувати, що поступово забуваю рідну мову, яку, дякуючи навчанню в українській школі, знав дуже добре. Тому блог буде вестися лише українською, коментарі можна залишати зручною вам мовою. Приємного читання!