Ви любите подарунки? Я от дуже люблю. І на Новий рік, і на день народження, і 23-го лютого, і на День Журналіста і т.д. Але подарунки я люблю отримувати від близьких, друзів, тобто тих людей яким я справді небайдужий, і яким, щонайважливіше, я дарую щось час від часу сам. А як щодо подарунків від компаній з якими ми працюємо? Що це – щире поздоровлення зі святом, спосіб «опріходовать» бюджет, чи прихований хабар? Ці думки постійно мене непокоять, що далі – то більше, бо потік «несунів» стає рясніший, і сьогодні, в День усіх закоханих, сидячи в офісі і дивлячись на черговий пакунок від якоїсь PR-агенції я міркую над цією етичною проблемою і не можу знайти для себе відповіді. А що скажете ви, шановні читачі?
5 коментарів:
Особенно весело приходится коллегам, кто не получил подарков =)
А вообще, сегодняшний праздник сугубо личный и подарки получать приятно только от любимых, друзей и родственников. По этой причине я сегодня завернул рассылку для клиентов. Нахрена это делать не понимаю.
А какие подарки получать от компаний-партнёров приятно? Есть же отдельная тема "ненужных" подарков, когда очередная никому не нужная и неработающая печка/подогрев для чашки от ЮСБ отправляется на свалку.
Приємно отримувати цінні подарунки, але по перше відчуваєш себе після цього чимось зобов'заним, а по друге, навіщо мені третій або четвертий mp3-плеєр? І продавати якось незручно...
Жируешь :) Мне зав все время работы подарили аля "mp3-плеер" всего один раз.
Подарили правильно - в приватной обстановке и лично. Вот это мне понравилось. Спасибо им не скажу кому :)
Все остальное, как правило отправляется в корзину для мусора.
А нет вру, еще мне ASUS подарил бамбуковое дерево. Я всякие растения люблю, так что оно мне очень пригодилось. А еще там нет навязчивого лого компании :)
А я от думаю, що ставлення журналіста до компанії має бути об"єктивним не залежно від того, отримав журналіст подарунок (потрібний чи не дуже, дорогий чи символічний), чи ні. Працюючи за останнім місцем роботи, у PEOPLEnet, я запропонували нашим керівникам відмовитись від "обдаровування" на прес-конференціях. Це було не просто - на першій пресусі керівництво настояло подарувати флешку. А так як запланований бюджет не міг покрити флешку на гіг, подарували на 516 М. Результат: у журналістів, які цікавляться ринком нових технологій ця флешка викликала або посмішку або здивування, або байдужість. Посмішку тому що іноваційний оператор дарує не зовсім іноваційне обладнання, здивування - "навіщо мені 33-тя флешка?" і байдужість у тих, хто сприйняв подарунок виключно як інформаційний носій. Додам,що на флешку ми записали прес-кіт - це хоч якось виправдовувало подарунок.
А от що викликало справжнє захоплення - так це можливість потестувати мережу нового покоління в дії. всі охочі журналісти отримали телефон або модем, підключений до мережі. І не в подарунок. А на тестування. Журналісти могли і зв"язком покористуватись і матеріали написати цікаві. Всім було добре.
І на останок додам - я особисто схиляюсь до думки, що журналісти найперше - люди, а вже потім - журналісти. І лише коли є налагоджені із ними людські дружні стосунки можна дарувати їм подарунки. Від себе. Знаючи, чого людина може хотіти отримати. У крайньому разі, вибираючись на зустріч, заглянути на склад сувенірки і спитати "у нас тут нові парасолі завезли. Якщо тобі потрібно - я візьму".
Найприємніше мені було, коли після мого весілля один із авторитетних журналістів зробив мені дуже приємний подарунок. І скоріше всього не як піарщику, а як людині. І це я ціную найбільше всього.
Дописати коментар